a project that I have completed in July is two sort of sets for two very young girls who volunteered to become soldiers this past winter. They were referred by the recruiting command to serve under one of my friends. One of them is 18, another is 19. I have a deep respect for their decision, but as the same time my heart bleeds when I think about these children who face taking such decisions and so early in their lives. So, I did the only thing I could think of. I’ve knit them socks, hats and fingerless mittens.
Tag: подарункове
весь тиждень відволікалася, ніяк не могла дописати пост. Хай буде так.
Аню, душа моя,
ще раз із днем народження!!
дуже-дуже люблю тебе!
цього (тепер уже минулого) року переважна більшість моїх проєктів була новорічною: майже усе подарунки! Сьогодні складаю сюди останні два.
по-перше, плед для чоловіка. За тривалістю цей проєкт переплюнула тільки картина “У її саду” (за набором Dimensions), що її вишивала майже 9 років. Плед же – лише тільки два (почала 31.10.20 р., відкладала, аби плед дитині сплести, потім їй же плащ, взялася за нього навесні, аби зайняти руки під час зустрічей і груп, аби хоч якось дати раду внутрішньому напруженню – і доробила, 8.11.22 р.):
минулої зими залінувалася викласти прикраси, теж зроблені у подарунок, але вони і досі здаються мені дуже приємними. І те, і те біжутерія.
сьогодні покажу свої подарункові поробки із повсті. Як Лада була ще зовсім маленька і ми боялися прикрашати ялинку скляними іграшками, нашила дуже багато повстяних. Уже тут повернулася до роботи із повстю – і зрозуміла, що мені дуже подобається цей матеріял: іграшки з нього виходять затишними, дуже домашніми. Тому цього року нашила трошки дрібних подарунків із повсті.
двом дівчаткам-близнючкам пошила однорогів за набором українського “ВДВ” (№ФН-47):
усе ще сиджу над новорічними подарунками. Учора закінчила вишитий подарунок, технічно найскладніший з усіх, що поки що приготувала. За часів жж прихильниці вишивки хрестиком називали такі штучки “зіґуґу”. Що це слово значить і чи воно взагалі справжнє, не маю ані найменшого уявлення. Але тоді мені дуже подобалося і вишивати їх, і збирати. Причому збирати навіть більше, аніж вишивати, бо там вже можливо робити щось геть своє, не схоже на те, що роблять інші (бо ж вишивка за схемами – то вишивка за схемами, не розженешся із творчістю).
потихеньку готуюся до новорічних свят. Уже повністю зібрала рукодільні подарунки знайомій родині із купою дітей.
найстаршій перепав коул:
сплетений за схемою Central Park Moebius – Strip Scarf (Cozy Knits. 30 Hat, mitten, scaft, and sock projects from around the world, ed. by Kari Cornell). Сама схема мені у результаті сподобалася не дуже. Перекручення на етапі плетіння здавалося цікавою ідеєю, а у результаті коул виходить занадто об’ємним. Спосіб набору вічок пронувався такий, з якого зазвичай плетуть у два протилежних боки, наскільки я розібралася, тому я не стала його робити, здалося марнування часу (бо складний). Continue reading
за цей тиждень стала значно краще почуватися, хоча рот, повний ниток, – це дивно, та й сміятися усе ще трохи боляче. Зате у мене пробився перший росточок їстівного гібіскусу (Hibiscus sabdariffa), і ще один пробивається. Ніяк не можу вирішити, чи вирощувати один чи два. Два краще, звичайно, але у мене кабінет малкуватий для цього: їх за пару років треба буде у дуже великі горщики пересаджувати. Ох, ці рішення…
ще одне рішення, яке виношувала останні кілька тижнів, – чи продовжувати вести цей блоґ, чи продовжувати щось писати у фб. І там розмова у порожнечу – із вподобайками підтримувати діялог складно,- і тут (а тут іще й вподобайок немає). Помітила, як викладаю посилання на ці свої пости, то майже ніхто й вподобайок не ставить, значить – і не ходять сюди читати. Але потім подумала, що цей блоґ для мене важливий як архів. На компі збираю фото, але вони там лишаються просто фото, без історії, без якихось деталей на кшталт книжки, у якій знайдений дизайн, або розміру спиць… Хай буде.
а із власне рукодільного покажу сьогодні дві невеличкі надібочки, зроблені на новорічні свята дитині, знов-таки на її прохання. Обидві за книжкою “70+ Felted and Plain Wool Designs for You and Your Home” (авторка – Tone Rørseth; принаймні я думаю, що автор_ки, а перевіряти ліньки). Мені дуже подобається, як вийшли обидві – дуже охайні та ловкі. Шкода, що дочка, попросивши їх, використала їх пару разів, та й кинула десь.
від початку року збираюся сісти щось написати. Але спочатку у нас завелося цуценя.
пару тижнів нічого не писала: чомусь сам собою помінявся дизайн (??) редактора постів, і я ніяк не могла розібратися, як знову зробити все для себе зрозумілим. Довелося гукати на допомогу чоловіка 🙂 Тим часом усі свята зимові минулі. Та все одно поділюся тим, що зроблено було для свят.
по-перше, совина шапка. У нашій родині у всіх є такі: у дитини фіолетова, у мене бордова, у чоловіка чорна. Якось мене у моїй шапці побачила Ладина подружка, і щось вона так бідну дитину зачарувала, що довелося плести таку ж. Пряжа – чистопородний америнський акрил, дуже приємний на доторк (зараз плету з іншого акрилу ж плед – аж рипить під пальцями). Підкладка флісова. Помпони дуже вдалися цього разу, може, якраз завдяки акрилу, бо зазвичай вони у мене не такі рівні, доводиться стригти, як вівцю.
Коментарі