плести хочеться більше, аніж писати. Писати складно. Із цим дописником відбувається щось подібне до робочого фейсбуку: іноді хочеться сказати, іноді є, що сказати, але слова, покладені у рядочок, костеніють та стають пусткою. Складно говорити: щось зшиває рот ізсередини, спиняючи промовляння.
за вікном намагається пробитися крізь зиму весна. Оцвіли крокуси і розквітли тюльпани:
минулий тиждень чомусь такий тяжкий був, що не пам’ятаю навіть, що там і було. Тільки те, що фарбували із Гермесом маленький (“котячий”) туалет на першому поверсі. Я вигадала декор для нього, Гермес підібрав фарбу. Але ми не дофарбували, декор не розвісили. У суботу дороблятимемо.
зате я повністю закінчила планувати клумби і грядки і висаджувати розсаджувати рослинки. Цього року ще не дуже добре видно через загальний бардак (спробую на цьому тижні прибрати, але навіть самій собі не обіцятиму, може, через тиждень-два приберу) та занехаяну траву, якою заросла навіть “кам’яна річка” (їх тут так і називають – stone rivers, а призначення їхнє – відводити воду, яка стікає з вищих частин ділянки або вище розташованих сусідів) – Гермес обіцяє її за літо потихеньку розчистити. Ну та й насадженим мною рослинкам треба кому прижитися та розростися, кому прийти до тями від п’ятьох тижнів злив і граду та перепаду на спеку, яка врубилася наступного дня після останнього дощу: +27-35 у тіні, майже зрання.
© 2025 Скарби босоркані
Theme by Anders Noren — Up ↑
Коментарі