у вівторок нарешті випрасувала вишивку, закінчену ще у лютому, – “Бунгало Океанії” Леді (серія “Мальовнича Україна” – не питайте, № 01280). На жаль, це був передостанній набір цієї фірми, залишився тільки “Російський теремок”, взятися за який важко через саму тільки назву.
Page 4 of 7
(блін. Складно назви дописам вигадувати)
час тягнеться як жуйка: наче дні нескінченні – а вже квітень. Від початку року уже примудрилася назбирати купку незакінчених проєктів. І наче ж треба їх позакінчувати, а тут інша розвага: ходити дивитися щодвіхвилини, що проросло із посіяного насіння:
весь тиждень відволікалася, ніяк не могла дописати пост. Хай буде так.
Аню, душа моя,
ще раз із днем народження!!
дуже-дуже люблю тебе!
кожного разу після тривалої перерви відчуття, що треба наново звикати до цього простору, наново вчитися писати своїм голосом і вчитися зберігати відкритість…
зима була дуже важкою. У грудні ще так-сяк трималася, але у січні провалилася з головою у професійне вигорання. Улітку читала про це у розумних книжках, розповідала про це психологам ПсихБату. Але переживати цей стан на власній шкурі – це такий собі досвід, особливо на тлі усього іншого, і пов’язаного із війною, і ні. Але я усе-таки здала переклад книжки (“Відсутній батько” С’юзан Шварц), обережно працюю, потихеньку вчуся, намагаючися врегулювати сон, займаюся якимись домашніми справами. Уже пишу подумки підсумкову роботу для Литви (і остаточно погодилася із власним рішенням не писати підсумкову роботу з курсу про неневротиків) – і готуюся сіяти помідори, баклажани і перець (хочу цього року поставити експеримент – і посіяти кілька рослин за американською методою озимих). Таке життя.
але всередині почуваюся десь так:
цього (тепер уже минулого) року переважна більшість моїх проєктів була новорічною: майже усе подарунки! Сьогодні складаю сюди останні два.
по-перше, плед для чоловіка. За тривалістю цей проєкт переплюнула тільки картина “У її саду” (за набором Dimensions), що її вишивала майже 9 років. Плед же – лише тільки два (почала 31.10.20 р., відкладала, аби плед дитині сплести, потім їй же плащ, взялася за нього навесні, аби зайняти руки під час зустрічей і груп, аби хоч якось дати раду внутрішньому напруженню – і доробила, 8.11.22 р.):
минулої зими залінувалася викласти прикраси, теж зроблені у подарунок, але вони і досі здаються мені дуже приємними. І те, і те біжутерія.
сьогодні покажу свої подарункові поробки із повсті. Як Лада була ще зовсім маленька і ми боялися прикрашати ялинку скляними іграшками, нашила дуже багато повстяних. Уже тут повернулася до роботи із повстю – і зрозуміла, що мені дуже подобається цей матеріял: іграшки з нього виходять затишними, дуже домашніми. Тому цього року нашила трошки дрібних подарунків із повсті.
двом дівчаткам-близнючкам пошила однорогів за набором українського “ВДВ” (№ФН-47):
усе ще сиджу над новорічними подарунками. Учора закінчила вишитий подарунок, технічно найскладніший з усіх, що поки що приготувала. За часів жж прихильниці вишивки хрестиком називали такі штучки “зіґуґу”. Що це слово значить і чи воно взагалі справжнє, не маю ані найменшого уявлення. Але тоді мені дуже подобалося і вишивати їх, і збирати. Причому збирати навіть більше, аніж вишивати, бо там вже можливо робити щось геть своє, не схоже на те, що роблять інші (бо ж вишивка за схемами – то вишивка за схемами, не розженешся із творчістю).
потихеньку готуюся до новорічних свят. Уже повністю зібрала рукодільні подарунки знайомій родині із купою дітей.
найстаршій перепав коул:
сплетений за схемою Central Park Moebius – Strip Scarf (Cozy Knits. 30 Hat, mitten, scaft, and sock projects from around the world, ed. by Kari Cornell). Сама схема мені у результаті сподобалася не дуже. Перекручення на етапі плетіння здавалося цікавою ідеєю, а у результаті коул виходить занадто об’ємним. Спосіб набору вічок пронувався такий, з якого зазвичай плетуть у два протилежних боки, наскільки я розібралася, тому я не стала його робити, здалося марнування часу (бо складний). Continue reading
Коментарі