сьогодні мене зненацька нагребло синдромом городників: раптово усвідомила, що сиджу на сайті магазину та вибираю насіння на цей рік – помідори, квіти… А на дворі тим часом снігу сантиметрів двадцять-двадцять п’ять, собаці майже по пузо.
Category: плетіння (Page 2 of 4)
наче й була відпустка, а наче й ні. Відбула навчання, посиділа кілька днів над тестами для підготовки до іспиту на водійські права – і все. А ще працювати хоч якось треба. Навіть шкарпетки не тішать. Лежить пара – півтори шкарпетки сплела, усе розпустила, зараз по другому колу, а руки не стоять – і все. Січень уже майже скінчився, а жодного проєкту, навіть малюсінького, не зроблено. Усе, що лежало, так і лежить. Спробую хоча б минулорічні шкарпетки записати.
загалом наплела із серпня 7 пар.
1. із цих трьох пар усе почалося. Базова модель, тільки не шкарпетки, а гольфи. Тому було складно зрозуміти, як плести на розширення литки. Викрутилася тим, що резинку плела шпицями більшого розміру, кількість вічок брала по базовій окружности стопи, без від’ємного напуску. П’ятка – dutch sock heel, дуже проста і дуже мені подобається.
напишу спочатку про шапки. Про них наче легше. Загалом з літа сплела хлопцям 6 шапок. Колір (кольоропередача??) не відповідає дійсности на жодному фото, на жаль. Треба розбиратися, як робити світлини так, аби колір було справжній видно.
1. модель – Diamond Jubilee Hat (із книжки D. Serviss “Knitted beanies and slouchy hats”).
перший день нового року – і я не знаю, куди себе прикласти. Дітей з ночівлі дитинчатиної порозбирали, справ нагальних немає, у відпустку пакуватимемося завтра.
порахувала кількість закінчених за рік проєктів – 39. Із них третина – проєкт “хлопці”. До переліку незакінчених проєктів додалося 5 (три шапки, один – три кролики-іграшки хлопцям, ґудзики на Ладине пальто). Незакінчених проєктів з 2022 року за рік поменшало: щось усе-таки доробила, щось повикреслювала; за вишивку-шиття не бралася взагалі. Тра за цей рік ще щось доробити. Плани на цей рік: светр або два собі; хлопцям; подругам – щось сплести, щось пошити; наплести капців для гостей; закінчити шити повстяну прикрасу “Snow” від Bucilla і, може, навіть взятися за ту, що на ці свята подарувала родина. Щось та й зроблю із того.
великий проєкт із плетіння хлопцям зусиллям волі зупинила: не розрахувала сили – напланувала стільки, що дай бже за два роки скінчити, а ще ж собі чогось хочеться… Одна закупівля пряжі для цього проєкту (тільки одна із кількох, ще й подруга посилку прислала):
останні кілька місяців у мене зайняті шапками та шкарпетками для наших на передку. Пальці так звикли до тоненької пряжі та тоненьких шпиць, що шпиці у 4-5 мм здаються дровеняками. Менше з тим. Зараз викладу залишки зробленого просто так і уже показуватиму шкарпетки.
по-перше, вишила останній набір будиночків “Леді”. Він мав би бути теремком, але я прибрала півника та трохи поміняла кольори візерунку, і тепер це просто хатинка. Подібних і в Україні повно.
знову тривала перерва – і знову важко писати. Літо було важке, до відпустки наче повзком повзла. А усю відпустку плела, плела, плела – шкарпетки, шапку, таке. Зараз, проте, викладу давніші шапки, ще навесні закінчені.
усі шапки у цій “колекцї” сплетені із італійської, по-моєму, пряжі: borgo’ de Pazzi – Kuki (50 г х 110 м). Особливістю цієї пряжі є волокна, додані до основного компоненту, шерсті (65%): китайська кропива “рамі” – 20% та конопля – 15%. Пряжа здається повітряно ніжною та легкою (але під час плетіння з неї доводиться вибирати відверто деревні волокна). Спиці – 6.5 мм, панчішне плетіння – 1.8 вічка на 1 см. Коли плела з неї вперше, вона мені не сподобалася саме завдяки оцій своїй “легкости”. А тепер отримала задоволення. Думаю, з неї міг би бути приємний светр, який-небудь простий реглан. Трошки виплету своїх поточних запасів – і куплю ще трохи цієї.
мої “базові” шапки, на флісовій білій підкладці. Одну з них, по-моєму, з помпонами, залишила собі. Ляльці теж перепала така шапочка, із залишків.
(колекція інструкцій та підказок)
минулий тиждень минув у нервах, чи буде знову град, чи не буде, у підготовці до святкування Дня Конституції (у нас уперше від часу переїзду мусила бути така кількість українців) – і наодинці. Чоловік повіз дитину у Сан-Дієго (Каліфорнія) – на океан та у тамтешній зоопарк. Перший день весь час смикалася, що уже час те або те робити по хаті, а потім троха звикла. А на цьому запускаю новий робочий розклад, із повним вихідним у середу, а не вівторок. Субота поки що лишається робочою. Садочок мій більш-менш живий, щось навіть квітнути починає. Кілька помідорів (по-моєму, українські сорти – забула, що куди навстромляла) і баклажанів усе-таки помирає. Але я намагаюся не засмучуватися – і сьогодні докидаю у ту грядку квіткового насіння. Поза цим, на тому тижні я нарешті добила зелений бактус і тепер викладаю усю “колекцію”.
першим покажу власне бактус. Змучив він мене страшенно просто, бо я його переплітала чотири рази: один раз обрізала неправильно – і не змогла переплести; другий раз взяла не ті спиці – і виходило біс зна що; утретє сплела три чверті – і з’ясувала, що у мене дві різних пряжі, причому обгортку однієї я навіть встигла викинути! На фото видно різницю у кольорі (товщина теж була різною).
учора знову випав град – удруге за тиждень.
вибив кілька помідорів, побив решту усього. Тільки квіти тримаються хоч якось. Настрій через цю погоду капосний і вкрай скандальний.
від часу останнього мого допису погода у Колорадо продовжує давати джазу: весь час дощить, чвари, грім, град (два чи три рази уже сипав). Замість традиційних колорадських мемасиків про травневу погоду, коли зранку +25, а вдень сніг, колорадці розважаються такими:
у певному сенсі така погода прекрасна, бо це вода у посохлі річки та озера та напівусохлі водосховища. Але це вкрай нетипова погода, і мене вона нервує тим, що усі мої троянди просто плавають у ставках води, бо місцевий глинозем пропустити усі ці потоки крізь себе не може. А таке обіцяють ще мінімум на тиждень-два. Біс із тим, що не виростут помідори. А от якщо загниють троянди, це буде сумно. Continue reading
Коментарі