recently i have also finished knitting all but one projects for my other friend, who’s in the army now.
Category: одяг (Page 1 of 2)
my friend L. For him I’ve knit six projects this year. Two of them I showed before – Add-a-booties and Spiral socks. Here is the rest.
1. Socks of kindness (a free pattern on ravelry) – I just loved loved loved knitting them. These are lace socks, simple but very nice-looking pattern. I’ve decided not to knit the lace pattern on the foot, and that’s basically the only thing I changed, beside the sock math. I had a different yarn and different gauge.
a project that I have completed in July is two sort of sets for two very young girls who volunteered to become soldiers this past winter. They were referred by the recruiting command to serve under one of my friends. One of them is 18, another is 19. I have a deep respect for their decision, but as the same time my heart bleeds when I think about these children who face taking such decisions and so early in their lives. So, I did the only thing I could think of. I’ve knit them socks, hats and fingerless mittens.
сьогодні буде довжелезний пост – трошки про усе підряд, але в основному про плетіння, бо нарешті сплела светр, який дуже давно хотіла, але який вийшов геть не таким, як мав бути.
основні новини: я склала письмовий тест на водійське посвідення. Чоловій знайшов, як можу зробити це вдома; два місяці сиділа над тестами та вчила правила – і склала у неділю з однією помилкою. Це перша новина – і дуже важлива. Тепер сідати за кермо, тепер уже по-серйозному. Думала, почати на цьому тижні, але чоловік приходив пізно і заморений, то почнемо або у суботу, або у неділю. Друге – чоловік (усе він!) купив і поставив мені Fallout 2 – гру, у яку гралася рік чи два у 2003-2005?? роках. Чомусь вона мені дуже запала у душу. І от тепер можу гратися у неї знову. Море задоволення. Але вона з’їдає час, який можна було б сидіти плести чи щось інше робити – і це проблема! По-третє, минулого понеділка нарешті умовила себе посіяти, хоч якось уже, ендеміки – якраз напередодні снігопаду. У сьогоднішній пост не пхатиму, бо буде не довжелезним, а просто нескінченним, наступного тижня напишу окремий пост. І останнє: на початку лютого абсолютно випадково відкрила для себе світ англомовних ютюб-каналів павучих – і провалилася у нього. Настільки, що тепер хочу сама робити щось подібне, але українською мовою. Подивилася україномовний ютюб – таке є, але не так багато, як англійською, що й зрозуміло. Тому ще один влоґ український простір витримає, то думаю про це. Під впливом відео про підсумки зробленого за 2023 р. та плани на 2024 р. сіла і написала власний план. Не так, як завжди суцільним полотном, у якому не стільки плани, скільки побажання, а із розбивкою по місяцях і з урахуванням необхідного. План на лютий я одразу ж провалила: так і не встигла пошити зайців-кроликів хлопцям – усе ще дуже не хотілося, чомусь було дуже складно тощо; не сіла за вишивку жодного разу і не пришила ґудзики на пальто дитині – із 4 пунктів виконала лише тільки один, про який далі і йтиметься.
від початку проєкт “блакитний реґлан” мав би бути светром під назвою “Simple Summer Tweed Top Down V-Neck“. Але усе пішло не так через, по-перше, моє бажання використати пряжу, куплену ще вдома, яка мені дуже-дуже подобалася, а по-друге (хоч насправді саме цей пункт мав би бути першим) – через мою нелюбов до повічкових описів. Проте, завдяки проблемам із цим светром (і під впливом павучих із ютюбу) я зрозуміла, що часто-густо, особливо якщо йдеться про складніші за шапку речі, має сенс дотримуватися описів, якщо я хочу мати саме таку, як на світлині, річ. А також дізнатися про якісь нові техніки/технології, до яких самостійно докопатися значно складніше. Хоча із цього проєкту я вийшла із дуже цікавим досвідом, якого б не отримала, якби йшла крок за кроком за описом.
напишу спочатку про шапки. Про них наче легше. Загалом з літа сплела хлопцям 6 шапок. Колір (кольоропередача??) не відповідає дійсности на жодному фото, на жаль. Треба розбиратися, як робити світлини так, аби колір було справжній видно.
1. модель – Diamond Jubilee Hat (із книжки D. Serviss “Knitted beanies and slouchy hats”).
останні кілька місяців у мене зайняті шапками та шкарпетками для наших на передку. Пальці так звикли до тоненької пряжі та тоненьких шпиць, що шпиці у 4-5 мм здаються дровеняками. Менше з тим. Зараз викладу залишки зробленого просто так і уже показуватиму шкарпетки.
по-перше, вишила останній набір будиночків “Леді”. Він мав би бути теремком, але я прибрала півника та трохи поміняла кольори візерунку, і тепер це просто хатинка. Подібних і в Україні повно.
минулий тиждень минув у нервах, чи буде знову град, чи не буде, у підготовці до святкування Дня Конституції (у нас уперше від часу переїзду мусила бути така кількість українців) – і наодинці. Чоловік повіз дитину у Сан-Дієго (Каліфорнія) – на океан та у тамтешній зоопарк. Перший день весь час смикалася, що уже час те або те робити по хаті, а потім троха звикла. А на цьому запускаю новий робочий розклад, із повним вихідним у середу, а не вівторок. Субота поки що лишається робочою. Садочок мій більш-менш живий, щось навіть квітнути починає. Кілька помідорів (по-моєму, українські сорти – забула, що куди навстромляла) і баклажанів усе-таки помирає. Але я намагаюся не засмучуватися – і сьогодні докидаю у ту грядку квіткового насіння. Поза цим, на тому тижні я нарешті добила зелений бактус і тепер викладаю усю “колекцію”.
першим покажу власне бактус. Змучив він мене страшенно просто, бо я його переплітала чотири рази: один раз обрізала неправильно – і не змогла переплести; другий раз взяла не ті спиці – і виходило біс зна що; утретє сплела три чверті – і з’ясувала, що у мене дві різних пряжі, причому обгортку однієї я навіть встигла викинути! На фото видно різницю у кольорі (товщина теж була різною).
із середи дощить – замість уже звичних мені травневих підзимків. У п’ятницю було щось страшне: попередження про торнадо, хмари сунули такі чорні, що о третій годині дня було темно, наче ввечері, ще й граду насипало. У нас ще звичайного – розміром із квасолину (і те на даху автівки залишилася ум’ятина), а люди з інших міст показували у садівничих спільнотах фотки… у кого з яйце куряче градини, у кого на цілу долоню. Добре, що я усе-таки сіла на руки та, не повіривши теплу, нічого практично не висаджувала: нічого й не постраждало. Бо навіть такий град, як у нас був, може розсаду побити добряче.
зате трохи поробила справ інших: почала вишивати останній набір “Леді”, закінчила один, ще осінній проєкт (зелений бактус – от він мене намучив, але то іншим разом), із залишків пряжі від нього сплела ще дві шапки та почала ще один “навчальний” проєкт-коул (навчальний, бо плету під час лекцій, аби легше було висиджувати). А головне – почала прати назбиране від початку року.
першими випрала ось ці шапки:
(блін. Складно назви дописам вигадувати)
час тягнеться як жуйка: наче дні нескінченні – а вже квітень. Від початку року уже примудрилася назбирати купку незакінчених проєктів. І наче ж треба їх позакінчувати, а тут інша розвага: ходити дивитися щодвіхвилини, що проросло із посіяного насіння:
Коментарі