останні кілька місяців у мене зайняті шапками та шкарпетками для наших на передку. Пальці так звикли до тоненької пряжі та тоненьких шпиць, що шпиці у 4-5 мм здаються дровеняками. Менше з тим. Зараз викладу залишки зробленого просто так і уже показуватиму шкарпетки.
по-перше, вишила останній набір будиночків “Леді”. Він мав би бути теремком, але я прибрала півника та трохи поміняла кольори візерунку, і тепер це просто хатинка. Подібних і в Україні повно.
цього (тепер уже минулого) року переважна більшість моїх проєктів була новорічною: майже усе подарунки! Сьогодні складаю сюди останні два.
по-перше, плед для чоловіка. За тривалістю цей проєкт переплюнула тільки картина “У її саду” (за набором Dimensions), що її вишивала майже 9 років. Плед же – лише тільки два (почала 31.10.20 р., відкладала, аби плед дитині сплести, потім їй же плащ, взялася за нього навесні, аби зайняти руки під час зустрічей і груп, аби хоч якось дати раду внутрішньому напруженню – і доробила, 8.11.22 р.):
життя – така дивна штука. Живеш – і здається: ну важко ж, так важко. А потім вдома починається війна, і питання про те, чи було важко раніше, якось уже і не стоїть. Бо життя тепер є до і після. До і після Майдану. До і після першої активної фази війни. До і після 24 лютого.
мій лютий закінчився у кінці травня: десь тоді я зрозуміла, де моє місце в екосистемі війни. Але рукоділля повернулося тільки всередині літа, і те скоріше від перевтоми. Тоді я плела, і плела, і плела червоний плед, який розчала ще того року, бо над ним взагалі думати не треба: усе обраховано, пряжі вдостати, тільки спицями ворушити. А тепер є трошки ресурсу на щось інше.
захотілося щось простеньке та швидке дитині зробити. Вийшли такі піврукавички:
за цей тиждень стала значно краще почуватися, хоча рот, повний ниток, – це дивно, та й сміятися усе ще трохи боляче. Зате у мене пробився перший росточок їстівного гібіскусу (Hibiscus sabdariffa), і ще один пробивається. Ніяк не можу вирішити, чи вирощувати один чи два. Два краще, звичайно, але у мене кабінет малкуватий для цього: їх за пару років треба буде у дуже великі горщики пересаджувати. Ох, ці рішення…
ще одне рішення, яке виношувала останні кілька тижнів, – чи продовжувати вести цей блоґ, чи продовжувати щось писати у фб. І там розмова у порожнечу – із вподобайками підтримувати діялог складно,- і тут (а тут іще й вподобайок немає). Помітила, як викладаю посилання на ці свої пости, то майже ніхто й вподобайок не ставить, значить – і не ходять сюди читати. Але потім подумала, що цей блоґ для мене важливий як архів. На компі збираю фото, але вони там лишаються просто фото, без історії, без якихось деталей на кшталт книжки, у якій знайдений дизайн, або розміру спиць… Хай буде.
а із власне рукодільного покажу сьогодні дві невеличкі надібочки, зроблені на новорічні свята дитині, знов-таки на її прохання. Обидві за книжкою “70+ Felted and Plain Wool Designs for You and Your Home” (авторка – Tone Rørseth; принаймні я думаю, що автор_ки, а перевіряти ліньки). Мені дуже подобається, як вийшли обидві – дуже охайні та ловкі. Шкода, що дочка, попросивши їх, використала їх пару разів, та й кинула десь.
від початку року збираюся сісти щось написати. Але спочатку у нас завелося цуценя.
на початку осені знайшла у місцевій бібліотеці кілька книжок про вироби, дрібні та більші, із повсті – на Геловін та зимові свята (весняного нічого не сподобалося, хоча й те було). І таке воно усе яке затишне та миле, що почала робити трохи не одразу. Багато з того, що хотілося, цього року не встигла, бо подарунки дитині треба готувати – і на день народження плела, і зараз ще плету усяке. Але кілька штукенцій усе-таки зробила (хоча насправді вони теж усі подарунки дитині 🙂 ).
ці чотири із книжки “Felt-o-ween. 40 scary-cute projects to celebrate Halloween”, укладену Кеті Шелдон і Амандою Карестіо (Kathy Sheldon & Amanda Carestio). Заколки мали би бути у двічі більшими – на “хвіст”, але Лада моя хвостів не має, то заколки й вийшли дрібнішими.
спробую потихеньку вертатися до цього блоґу. Рік був важкий, насичений. Але, хоч я й нічого тут не писала, зробила усього повно.
улітку, майже водночас із завершенням чорнового перекладу книжки, над яким працювала від початку року, доплела плед дочці. Вона дуже й дуже підтримує ЛҐБТК+ рух і дуже хотіла потрапити на місцевий прайд, але через ковід усі заходи проводилися в онлайн, а їй онлайн було не так уже й цікаво. Зате тепер у неї є плед:
ТТХ:
в останній день доччиних зимових канікул, як уже перемили весь посуд, познаходили усі шапки та іграшки, забуті гістьми, трохи відіспалися, сіли із нею та накрутили для неї 15 пар кульчиків. Дитина зацікавилася кульчиками ще восени, і ми навіть купили їй набір з усім необхідним (і базові інструменти, і витратні матеріали типу гачків/швенз, і трохи намистин-бісеру-мушельок тощо), проте осінь була така важка, що ні у кого руки до набору не дійшли. Тільки тепер натхнення нас спіткало 🙂
обіцяла була светри показати. Здається, наче днями, а насправді, виявляється, місяць минув. То виправляюся.
перший светр, насилу закінчений у карантині, – Azel Pullover для дитини. Доплела його насправді ще до початку цих всіх подій, але ми із дитиною ніяк ґудзики до нього підібрати не могли. Спочатку замовили великі (десь 5 см у діаметрі) світлі дерев’яні, а вони чомусь не лягли. Потім дитина вибрала дерев’яні ж, але темно-червоні, у формі сердечка, але ми не змогли купити потрібну кількість. Вибрали ті, що я вже пришила, але на той момент розпочався карантин, і у Штатах рукодільні магазини паралізувало (маленькі позакривали, великі дійсно паралізувало через обсяг замовлень, до яких вони не дуже-то й готові, як виявилося, були). То купили необхідну кількість з третьої спроби, і пішло на це місяця півтора. Але зусилля, мені здається, були того варті.
на прохання дочки сплела їй шортики носити під спідницями та сукенками, як холодно. Скористалася схемою “Mommy´s summer shorts” (авторка – Marianne J. Bjerkman; знайшла на ravelry); утім, у половині опису не розібралася, тому вигадувала щось сама. Результатом дуже задоволена. Раніше не було можливості сидіти та спокійно розбиратися у чомусь новому: або сил не вистачало, або часу. Тому тепер отримую багато задоволення від опанування нових навичок і того, як вони втілюються у речах, уможливлюючи їх.
© 2025 Скарби босоркані
Theme by Anders Noren — Up ↑
Коментарі