плести хочеться більше, аніж писати. Писати складно. Із цим дописником відбувається щось подібне до робочого фейсбуку: іноді хочеться сказати, іноді є, що сказати, але слова, покладені у рядочок, костеніють та стають пусткою. Складно говорити: щось зшиває рот ізсередини, спиняючи промовляння.

за вікном намагається пробитися крізь зиму весна. Оцвіли крокуси і розквітли тюльпани:

потихеньку проростають (усе-таки!) озимі ендеміки, хоч і не усі. Розростається румбамбар, розквітла золотиста порічка, зазеленішали місцеві бородачі із орликами та почала розростатися ендемічна дика троянда… Ну то я й розпочала другий етап свого величезного проєкту створення квіткової луки замість газону перед будинком, пересадивши туди майже усе, що знайшла:

після мого допису-відчаю про провалені озимі у фейсбучній спільноті, присвяченій ендемікам, одна жінка звідтам запропонувала поділитися зі мною своєю розсадою. То минулого тижня ми із чоловіком з’їдили у Боулдер до неї. Сьогодні або завтра уже висаджуватиму те, що вона мені віддала (і що чоловік дав забрати). Не розсадила одразу, бо вирішила дати їм кілька днів оговтатися відкопування, а наприкінці минулого тижня були морози та сніг, перед ними висаджувати рослини, вирішила я, – дурна справа.

у сфері рукодільницькій же зроблено чимало. По-перше, сплела першу шапку для Льошки. По-друге, ще дві шапки із “колекції”, яку назвала для себе “шапки Маші”, бо вона переслала мені пряжу для них. По-третє, почала плести шкарпетки-банани (комусь із наших військових) і нарешті сплела перші шкарпетки “add-a-booties” нормального розміру. Але пункти два та три будуть якось іншим разом. Сьогодні тільки шапка для Льошки:

модель – Ryegate Hat, авторка – Claire Borchardt.

пряжа – Drops Nord Uni Color (колір №19; 45% альпака, 25% шерсть, 30% поліямід; 50 г х 170 м). Зразки: панчішне плетіння, шпиці 2.5 мм – 10 см = 29 в. (для шкарпеток), “кручена” резинка (1×1 half-twisted rib), шпиці 3 мм – 10 см = 31 в.

модель мені дуже сподобалася: візерунок нескладний, але виразний. Опис є і повічковий, і схема. Написаний продумано, легко “підігнати” під власну пряжу/щільність плетіння. Окремим пунктом сподобалася резинка (як же ж це буде по-нормальному??) – “напівкручена”, із лицьовими вічками, плетеними за задню дужку. У цій резинці лицьовий бік і виворіт дуже відрізняються. Із тим лицьовій бік мені здається охайнішим, значно охайнішим, у порівнянні зі звичайною резинкою. Це лице:

аце виворіт:

єдине, що змінила,- і це другий новий метод, який вивчила завдяки цій шапці, – це те, що можна робити, щоб краще завертався край шапки: один ряд повністю проплести виворотними вічками (його видно на останніх двох світлинах). Сам край загинала усередину, щоб лице резинки залишилося назовні шапки. Хотіла була з’єднати обидва краї за методом трьох шпиць, але не змогла підняти вічка на набраному ряді: дуже дрібний.

отаке!