сьогодні буде довжелезний пост – трошки про усе підряд, але в основному про плетіння, бо нарешті сплела светр, який дуже давно хотіла, але який вийшов геть не таким, як мав бути.

основні новини: я склала письмовий тест на водійське посвідення. Чоловій знайшов, як можу зробити це вдома; два місяці сиділа над тестами та вчила правила – і склала у неділю з однією помилкою. Це перша новина – і дуже важлива. Тепер сідати за кермо, тепер уже по-серйозному. Думала, почати на цьому тижні, але чоловік приходив пізно і заморений, то почнемо або у суботу, або у неділю. Друге – чоловік (усе він!) купив і поставив мені Fallout 2 – гру, у яку гралася рік чи два у 2003-2005?? роках. Чомусь вона мені дуже запала у душу. І от тепер можу гратися у неї знову. Море задоволення. Але вона з’їдає час, який можна було б сидіти плести чи щось інше робити – і це проблема! По-третє, минулого понеділка нарешті умовила себе посіяти, хоч якось уже, ендеміки – якраз напередодні снігопаду. У сьогоднішній пост не пхатиму, бо буде не довжелезним, а просто нескінченним, наступного тижня напишу окремий пост. І останнє: на початку лютого абсолютно випадково відкрила для себе світ англомовних ютюб-каналів павучих – і провалилася у нього. Настільки, що тепер хочу сама робити щось подібне, але українською мовою. Подивилася україномовний ютюб – таке є, але не так багато, як англійською, що й зрозуміло. Тому ще один влоґ український простір витримає, то думаю про це. Під впливом відео про підсумки зробленого за 2023 р. та плани на 2024 р. сіла і написала власний план. Не так, як завжди суцільним полотном, у якому не стільки плани, скільки побажання, а із розбивкою по місяцях і з урахуванням необхідного. План на лютий я одразу ж провалила: так і не  встигла пошити зайців-кроликів хлопцям – усе ще дуже не хотілося, чомусь було дуже складно тощо; не сіла за вишивку жодного разу і не пришила ґудзики на пальто дитині – із 4 пунктів виконала лише тільки один, про який далі і йтиметься.

від початку проєкт “блакитний реґлан” мав би бути светром під назвою “Simple Summer Tweed Top Down V-Neck“. Але усе пішло не так через, по-перше, моє бажання використати пряжу, куплену ще вдома, яка мені дуже-дуже подобалася, а по-друге (хоч насправді саме цей пункт мав би бути першим) – через мою нелюбов до повічкових описів. Проте, завдяки проблемам із цим светром (і під впливом павучих із ютюбу) я зрозуміла, що часто-густо, особливо якщо йдеться про складніші за шапку речі, має сенс дотримуватися описів, якщо я хочу мати саме таку, як на світлині, річ. А також дізнатися про якісь нові техніки/технології, до яких самостійно докопатися значно складніше. Хоча із цього проєкту я вийшла із дуже цікавим досвідом, якого б не отримала, якби йшла крок за кроком за описом.

а тепер купа світлин із коментарями.

пряжа – Ferner Wolle Merino 160 (100% мериносова шерсть супервош; 50 г х 160 м). Категорія – “більше ніколи”. Дуже не сподобалося плести з неї: розщеплювалася та якась противна на відчуття, як поганий акрил або бавовна. Про інше згодом. Загалом – 8.5 мітків (425 г).

до початку роботи сплела великий зразок (на цілий міток вийшов) трьома різними шпицями:
кругові – 3 мм та 3.5 мм,
прямі – те саме.

*технічне відхилення:
зробила так, бо дізналася, що щільність плетіння по колу та пласко шпицями одного розміру може відрізнятися, і досить сильно. Так і було. Але зрештою і так, і так плела шпицями одного розміру – 3.5 мм. Бо (після фіяско із гвинтовими шкарпетками – про це іншим разом) я уже знаю, що у мене щільність є дуже нестабільною величиною: навіть на одних і тих самих шпицях в залежности від невідомо чого щільність відрязнятися може на кілька вічок на 10 см. Що із цим робити поки не знаю. Тому перевіряла щільність та змінювала обрахунки у відповідности до того, що отримувала: почала із щільности 10 см = 28 вічок / 39 рядів. Після першої спроби мала таке: 10 см = 27.5 в / 35 р. Цього уже і дотримувалася.

обрахунки робила повністю сама, тому горловина вийшла із другої спроби. Поки воювала із нею, розібралася, що регланну лінію треба обрахувувати від точки її початку до точки її закінчення за кількістю рядів по вертикалі, а не під кутом самої лінії.

на цьому етапі перелякалася, що зробила регланну лінію задовгою:

але потім з’ясувалося, що усе норм. Від підрізів зрештою відмовилася. Бо, думала, що ширини буде не досить, додала підрізи – і светр став зашироким. Розпустила. Добре, що не забула прокласти “лінію життя” (дізналася про це тільки тут – на курсах не показували: прокладати у вічках нитку, яка дозволяє не губити вічка при розпусканні, на ключових етапах), бо поїхала б регланна лінія.

* теоретичне відхилення:
не зрозуміла поки: де і як я промахнулася із напуском. Чому за кількістю вічок у мене мало бути облягання, а по факту светр вийшов вільним? Перевіряла щільність кілька разів. Не мусив би бути таким вільним.

менше з тим. Вирішила на цьому етапі використати пряжу зі зразка. І от тут сталося грандіозне розчарування, після якого ледь умовила себе доплести светр:

сказати, що я була шокована, – це нічого не сказати. Руки опустилися від розчарування.

далі було розпускання номер чотири: перший рукав. Обрахувала, сплела – такий гарний, така лінія скорочень гарна-рівнесенька, тільки от чомусь спіраллю пішов рукав:

офіґіла, почитала книжки, вкурила, що скорочення треба робити симетричні (відповідно вдвічі рідше). Чому сама про цене подумала, не маю ані найменшого уявлення. Переплела:

далі була горловина – і глобальне розчарування номер два та переплітання номер п’ять. Перший варіянт, зроблений як в ориґіналі, не сфотографувала. Так засмутилася, що забула. Варіянт другий (і остаточний) має такий вигляд:

зробила замість панчішного плетіння один ряд виворотними вічками та закрила за методою “i-cord” – шнурком на трьох вічках.

до блокування горловина мала такий вигляд, чим дуже мене засмутила, бо не знала, чи вона розрівняється після блокування, чи (наче розрівнялася):

ще мене колосально засмутила пелена. Її я теж закрила шнурком, бо із ним панчішне плетіння наче має менше закручуватися. Але:

останнє, що викликало у мене уже просто відчай, це смуги від “ліній життя”:

після блокування ситуація і з цими смугами, і з пеленою наче поліпшилася, але я поки не дуже вірю у це. Ще боюся, що міг потягнутися після прання та блокування, бо, виявляється, шерсть супервош не “стискається” після сушарки, це, виявляється, міт. Треба буде вдягти, поносити – і тоді стане зрозуміло.

підсумки на  загал такі:
– я дуже задоволена тим, що сплела светр-реґлан повністю за своїми обрахунками;
– плету я досить рівно, а от питання із щільністю плетіння треба вирішувати;
– пряжу супервош, напевно, уникатиму, а Ferner Wolle – у списку недоторканних;
– концепція плетіння за описами, а не за інструкціями має право на існування, і я уже навіть знаю, що буде моїм наступним великим проєктом.