від часу останнього мого допису погода у Колорадо продовжує давати джазу: весь час дощить, чвари, грім, град (два чи три рази уже сипав). Замість традиційних колорадських мемасиків про травневу погоду, коли зранку +25, а вдень сніг, колорадці розважаються такими:

у певному сенсі така погода прекрасна, бо це вода у посохлі річки та озера та напівусохлі водосховища. Але це вкрай нетипова погода, і мене вона нервує тим, що усі мої троянди просто плавають у ставках води, бо місцевий глинозем пропустити усі ці потоки крізь себе не може. А таке обіцяють ще мінімум на тиждень-два. Біс із тим, що не виростут помідори. А от якщо загниють троянди, це буде сумно.

отже, доробити заплановане у моєму садочко-городі я на цьому тижні не змогла, зате доробила пару рукодільних проєктів. Один із них – ось ця сукенка:

надихнулася я на неї сукнею “Балерина” із книжки Rachel Manking “Playful little knits. Costumes and clothes for a simple sewn doll”:

проте зробила по-своєму, залишивши лише ідею подвійної спідниці та метод з’єднання деталей: на трьох спицях. Нова для мене техніка, за якою кожна деталь сидить на своїй спиці (тому їх дві), а вічка знімаються з обох одночасно та одночасно ж проплітаються в одну третьою спицею.

пряжа: Gazzal Arctic (50% шерсть мериноса, 25% – поліямід, 25% – поліакрил; 50 г х 300 м). Зразка у мене два (в одному): один, нижній, – спицями рекомендованого виробником розміру, 5.5 мм, інший – 3 мм:

полотно спицями у 3 мм мені сподобалося більше, бо я люблю щільніше полотно. Утім, схоже, ця пряжа розрахована саме на візерункове/мереживне плетіння або вироби-павутинки (але мені поки туди не треба).

плела сукну знизу вгору, двома деталями: нижня спідниця, потім верхня (ширина спідниць – два обіймища талії; перед з’єднанням скорочення кількости вічок вдвічі). До пахов усе по колу, від пахов окремо груди, окремо спина, прямі деталі панчішним плетінням. Я подумала, що на квадратну AG це сяде дуже добре: полотно біля рук завернеться всередину по вертикалі, а на шиї – назовні по горизонталі, сформувавши охайну горловину. Ну і вгадала.

не вгадала із одним: наскільки широкою треба робити смужку непанчішним плетінням, щоб полотно не загорталося. Треба пошукати більше інформації, бо з того, що я читала, смужки такої ширини, як у мене, мало б вистачити, а чомусь ні.

коли плела зразки, звернула увагу на те, що, схоже, мені треба більше плести з тоненької нитки, бо і більшими спицями, і тоншими виходить дуже нерівно (полотно з грубших ниток у мене – на мою безпретензійну думку! – майже ідеально рівне). На спідниці це добре видно, хоча до цього ще доклалася нерівність самої нитки.