у вівторок нарешті випрасувала вишивку, закінчену ще у лютому, – “Бунгало Океанії” Леді (серія “Мальовнича Україна” – не питайте, № 01280). На жаль, це був передостанній набір цієї фірми, залишився тільки “Російський теремок”, взятися за який важко через саму тільки назву.

у шухляді уже лежить кілька вишивок. Місцеві ціни на рамки і все, із ними пов’язане, мене лякаю, відгуки на роботу майстерень на загал не дуже, складних, гарний рамок я не бачила – навіть з-поміж тих, що за скажені гроші. Доведеться, напевно, везти додому, а дорогою назад мучитися, чи не поколотиться скло під час транспортування і чи не поріже усе на світі у валізі.

весь тиждень весь час хочеться спати та скажено болить голова, схоже, на черговий перепад погоди з +28 С у тіні у середу (дитина принесла зі школи історію, що хтось із однокласників обпік долоню об чорну гуму на спортивному майданчикові у школі) до снігу за вікном просто зараз, у п’ятницю, і -2 С, що їх обіцяють на ніч. Проте, щось і встигла зробити: переплела одну шапку, на яку не вистачало пряжі, на менший розмір, закінчила повстяну іграшку, у якій лише тільки й було, що причепити намистини, довела ще дві шапки до стану “от тільки пришию підбивку”. На неділю планую велике прання – усього того, що уже доплела і накидала у миску для ручного прання.

потихеньку рухаються садові справи. Розсада у кабінеті продовжу рости, сонця поки що зовсім не вистачає (погода похмура, наче й не Колорадо), але рослинки пнуться вгору. Світлину зробила у середу – відтоді помідори почали відрощувати перший комплект справжнього листя і навіть пробилося кілька паростків петрушки. Відмовилися проростати “стандартні” чорнобривці (може, то у магазині були гібриди, тому не росте) та уперто сидять у землі солодкий перець та баклажани стандартного розміру (поки тільки один пробився). На диво, попроростали вазонні баклажани; на диво – бо насіння позаминулорічне.

ще на цьому тижні почала наводити лад у квітниках. В одному до троянд запхала бегонії (якого дива взагалі їх купила, не маю ні найменшого уявлення). В іншому – зняла один дерев’яний короб, максимально обережно викопала ендеміки, посаджені торік, зняла шар землі із травою, як могла розрівняла, пісипала мульчу із гравієм, поставила нову грядку, металеву (ох вона й нагрівається! не знаю, як то переживують мої пенстемони (бородачі) та аквілегії (орлики / водозбір). Хотіла й другу грядку на тижні зробити, у четвер, але не подужала фізично, а завтра теж сніг. Чекати уже до понеділка-вівторка.

було так:

стало так:

на цій світлині паростки дикого бергамоту – монарди трубчастої, колорадського ендеміка. Може, навіть розквітне цього року.

цим, окрім родини й роботи, й живу цей тиждень.

ps. цього року для розсади взяла “Burpee Organic Coconut Coir Concentrated Seed Starting Mix”; на жаль, так і не зрозуміла, чи є у цій суміші щось, окрім кокосу, чи ні. Змішувала із черв’ячним компостом (?? ми називаємо “черв’ячними какашками” і не морочимося). Вистачила на 32-34 стаканчика (у кінці додала позаминулорічні залишки суміші для розсади). Посіяла 2 квітня.

“салатні” високі грядки (салат, морква, редиска, настурції): 9 квітня.