цього (тепер уже минулого) року переважна більшість моїх проєктів була новорічною: майже усе подарунки! Сьогодні складаю сюди останні два.

по-перше, плед для чоловіка. За тривалістю цей проєкт переплюнула тільки картина “У її саду” (за набором Dimensions), що її вишивала майже 9 років. Плед же – лише тільки два (почала 31.10.20 р., відкладала, аби плед дитині сплести, потім їй же плащ, взялася за нього навесні, аби зайняти руки під час зустрічей і груп, аби хоч якось дати раду внутрішньому напруженню – і доробила, 8.11.22 р.):

як і плед для дитини – полуторка (приблизно 160 см х 240 см). Пряжа: Crafter’s Secret Big Idea, колір №65 (журавлина). Спиці – 5 мм. Зразок панчішним в’язанням (де б взяти словничок, щоб не калька з російської…) – 1.6 вічок х 1 см. Скільки мітків пряжі пішло – не знаю: десь на 5-му забула записувати.
от ще пару фото, щоб було видно розмір (зріст чоловіка – 175 см):

(куди ж без собаки…)

по-друге, простенький комплект для дитини – шапка та піврукавички. Шапка така сама, як уже показувала, з тої самої пряжі (Yarn Bee “Must Be Merino Aran”, blue teal, 50% – шерсть мериноса, 25% – акрил, 25% – нейлон, 100 г х 140 м; прати руками; спиці – 5.5 мм; 1 см х 1.6 в. – панчішне в’язання по колу). До шапки сплела піврукавички:

піврукавички плетені за схемою “Prolix Mitts” із цієї книжки: Laura Nelkin. Knockout Knits. New tricks for scarves, hats, jewelry, and other accessories.

“комлпектом” я водночас і задоволена, і ні. На світлинах на шапці якось дуже виразно помітно перехід між рядами. Треба подивитися, як його можна зробити менш помітним. В описах підказок немає, а світлини у книжці, зрозуміло ж, зроблені так, щоб такі недоліки не було видно.  Планую сплести ще пару шапок на кшталт цієї (пряжі ще три мітки залишилося, і їх уже не повернути), можна буде погратися.

із піврукавичками інша комедія. По-перше, видно, що одну плела у якомусь потьмаренні (на жаль, мій “нормальний” стан останні два-три місяці), тому нижня частина геть різна – і за кількістю рядів, і за тим, який вигляд мають “довгі” вічка. По-друге, я в-очевидьки прорахувалася в обрахунках щільности, а отже – і кількости вічок, тому на долонях піврукавички були затугими, довелося вставляти клинець, аби вони не перетискали пальці. Хочу ще раз сплести, щоб до кінця зрозуміти, де та як саме наробила помилок.

працюючи над клинцем, усвідомила, що хочу не просто плести, а розуміти математику, що лежить в основі викройок і розрахунків для одягу. Бо уже якось не прикольно, що у мене вироби абсолютно не передбачувані. Сантиметр туди, два сюди можуть витримати пледи, а от із одягом уже проблеми. І стало цікавіше пробувати якісь нові техніки, як-от ці “довгі” вічка на піврукавичках, а не просто рівне полотно гнати.