пару тижнів нічого не писала: чомусь сам собою помінявся дизайн (??) редактора постів, і я ніяк не могла розібратися, як знову зробити все для себе зрозумілим. Довелося гукати на допомогу чоловіка 🙂 Тим часом усі свята зимові минулі. Та все одно поділюся тим, що зроблено було для свят.

по-перше, совина шапка. У нашій родині у всіх є такі: у дитини фіолетова, у мене бордова, у чоловіка чорна. Якось мене у моїй шапці побачила Ладина подружка, і щось вона так бідну дитину зачарувала, що довелося плести таку ж. Пряжа – чистопородний америнський акрил, дуже приємний на доторк (зараз плету з іншого акрилу ж плед – аж рипить під пальцями). Підкладка флісова. Помпони дуже вдалися цього разу, може, якраз завдяки акрилу, бо зазвичай вони у мене не такі рівні, доводиться стригти, як вівцю.

а ще два подарунки сплела близнючкам-дворічкам своєї місцевої приятельки. Перша, жовтаво-зелена, звичайна-звичайна.  А зразок до неї за моїм звичаєм на спідницю доччиній American Girl пішов. Шкода, що викинула етикетку від пряжі, бо дуже вона мені сподобалася в роботі: м’яка, легенька, напівшерстяна має бути.

а друга спідничка цікавіша вийшла. Бо я ризикнула спробувати i-cord. То весь час побоювалася: десь колись прочитала, що то дуже складна штука. А виявилося, що його плести легко та приємно. Щоправда, обіцяли, що завдяки його полотно крутитися не буде, але таке враження, що все одно пелена спіднички загортатиметься.

колір на фото трохи інший, ніж насправді. Плела спідничку із Alize Lanagold Fine (51% акрилу, 49% шерсті) глибокого бордового кольору, спицями у 3 мм, але схоже, що можна і 3.5 мм під цю пряжу брати, м’якіший виріб буде. Думаю, собі светра з неї сплести якогось, якщо вийде докупити трохи (бо у мене півтора мотки лишилося), і колір іншої партії не буде вже аж так відрізнятися.

але це потім. Зараз у мене мегапроєкт: плед Ладі, полуторка. Плести та плести.