останні кілька тижнів були складними, не хотілося нічого писати, та й робити щось не дуже-то хотілося. Потихеньку копирсала тільки светр, поволі-поволі, тричі розпускала, то була помилилася, то з’ясувалося, що погано обрахувала щільність. Та й техніка нова – реглан згори вниз, ще жодного разу не плела. Ото й поволі виходить.

але сьогодні такий гарний день був, теплий, сонечко, настрій рівний, то майже весь день присвятила рукоділлю. Зранку посиділа над светром. А потім конфіскувала у чоловіка трансформатор (мій і досі не приїхав, уже й не знаю, якими волами він їде) – і сіла за джинсовий сарафан для доччиної ляльки Террі (Our Generation). Викройку зробила на тому тижні, а у неділю розкроїла, але на більше сил не стало. Мені дуже сподобалося, що вийшло:

але вже як доробила, і пелену підшила, і трохи попрасувала, побачила, що задні кишені з’їхали. Але уже сьогодні виправляти не захотілося, іншим разом.

підозрюю, що технологічних помилок наробила масу. Наприклад, для мене загадка, як правильно обробляти виріз горловини (чи пахви) у таких невеликих виробах, якщо не користуватися бейкою, як краще пришивати стрічку… Учитися ще мені…

а насамкінець дня закінчила нарешті светр дитинчаті, які уже лежав-лежав, бо ніяк не могла ґудзики для нього зібрати. Іншим разом покажу.