знову тривала перерва – і знову важко писати. Літо було важке, до відпустки наче повзком повзла. А усю відпустку плела, плела, плела – шкарпетки, шапку, таке. Зараз, проте, викладу давніші шапки, ще навесні закінчені.

усі шапки у цій “колекцї” сплетені із італійської, по-моєму, пряжі: borgo’ de Pazzi – Kuki (50 г х 110 м). Особливістю цієї пряжі є волокна, додані до основного компоненту, шерсті (65%): китайська кропива “рамі” – 20% та конопля – 15%. Пряжа здається повітряно ніжною та легкою (але під час плетіння з неї доводиться вибирати відверто деревні волокна). Спиці – 6.5 мм, панчішне плетіння – 1.8 вічка на 1 см. Коли плела з неї вперше, вона мені не сподобалася саме завдяки оцій своїй “легкости”. А тепер отримала задоволення. Думаю, з неї міг би бути приємний светр, який-небудь простий реглан. Трошки виплету своїх поточних запасів – і куплю ще трохи цієї.

мої “базові” шапки, на флісовій білій підкладці. Одну з них, по-моєму, з помпонами, залишила собі. Ляльці теж перепала така шапочка, із залишків.

верхнє шво, як часто роблю, зшите гачком.

смугаста шапка – модель Greenwich із книжки D. Serviss “Knitted beanies and slouchy hats”. Руда – Rhubarb hat, із тої самої книжки.

інші ракурси “Greenwich”:

цю теж залишила собі – прикривату свою голену голову холодними осінніми колорадськими вечорами, під час прогулянок із Собакою.

і пару ракурсів румбамбарової шапки:

у цій моделі мені сподобалося те, що низ плететься спицями значно меншого розміру. У мене нижня частина сплетена спицями 5.5 мм, а усе “тіло” – спицями 8 мм. Ще таке плестиму, з якоїсь иньшої цікавої пряжі.

цією шапочкою “добивала” пряжу. Модель “Greenwich”, підігнана під зав’язки.