минулий тиждень чомусь такий тяжкий був, що не пам’ятаю навіть, що там і було. Тільки те, що фарбували із Гермесом маленький (“котячий”) туалет на першому поверсі. Я вигадала декор для нього, Гермес підібрав  фарбу. Але ми не дофарбували, декор не розвісили. У суботу дороблятимемо.

зате я повністю закінчила планувати клумби і грядки і висаджувати розсаджувати рослинки. Цього року ще не дуже добре видно через загальний бардак (спробую на цьому тижні прибрати, але навіть самій собі не обіцятиму, може, через тиждень-два приберу) та занехаяну траву, якою заросла навіть “кам’яна річка” (їх тут так і називають – stone rivers, а призначення їхнє – відводити воду, яка стікає з вищих частин ділянки або вище розташованих сусідів) – Гермес обіцяє її за літо потихеньку розчистити. Ну та й насадженим мною рослинкам треба кому прижитися та розростися, кому прийти до тями від п’ятьох тижнів злив і граду та перепаду на спеку, яка врубилася наступного дня після останнього дощу: +27-35 у тіні, майже зрання.

це моя овочево-квіткова грядка (з наступного року буде виключно клумбою). У ній живе ґайлардія та орлики-ендемік (Rocky Mountain columbine, Aquilegia caerulea), кілька помідорів, можливо (!!! як оклигають), перець та баклажан, укроп і базилік. У горщиках навколо – м’ята та розмарин. Із-за чорного горщика ліворуч визирають напівдохлі іриси (перепали мені абсолютно випадково, за просто так). Ще далі, біля грилю, – дикий бергамот (bee balm, Monarda fistulosa), ендемік.

обидві дерев’яних грядки біля дикого бергамоту віддала цього року під соняхи. Зібрала за зиму багато різних різнокольорових сортів – тепер схвильовано чекаю.

за найдальшими ґратцями висадила сріблястий полин – white sage (Artemisia ludoviciana). Чекаю на вирок: виживе чи ні?

біля довгих патиків мають розростися кабачки. Спокусилася на них вперше: вичитала, що, по-перше, вони зовсім неврєдні у вирощуванні, а по-друге, їх можна вирощувати вертикально, прив’язуючи до підпорок, і навіть не обов’язково намагатися зберегти усе листя.

найближчі до “бергамоту” червоні горщики – це мій експеримент. Називаю його для себе “битва двох йокодзун”: накидала у ці горщики землі із рулонною травою, яку зривала, аби зробити грядки для соняхів (рештки лежать перед грядками великою коричневою – хаха! – купою, бо я поки не знаю, куди їх подіти), і кинула кілька насинин соняха. Зробила я те, аби зрозуміти, чи може трава перегнити у землі у горщиках так, що у цьому можна було б щось вирощувати. Поки соняхи у тій катастрофі ростуть.

три великих і один маленький горщики далі – це ендеміки, які взяла на заході з обміну/роздавання ендеміків, організованому “Wild Ones Front Range Chapter”. Проводився цей обмін на території кав’ярні-соціяльного підприємства EarthLinks. Мене вразив садочок, який вони створюють на своїй території. Якби ми ближче жили, я б до них походила поволонтерила – поспостерігала за процесом його створення. Бо щось на кшталт цього дуже хочу собі.   

далі, якщо обходити мій садочок по колу проти годинникової стрілки – цей квітник. Перед ним слива, я про неї уже розповідала; вона уже відцвіла, і тепер на ній стигнуть ягоди. У цьому квітникові у мене п’ять троянд, які поки що ховаються за металевими клумбами, золотиста порічка, лаванда, яка ані жива, ані мертва, і карликові соняхи, які ніяк не зважаться почати рости. Ну і дикий бергамот.

одна троянда – кущовий сорт “Lemon Fizz” – зважилася уже розквітнути:

у цей квітник планую або восени, якщо стане наснаги, або вже наступної весни додати ендеміки (уже навіть один малесенький є – сидить в одному із червоних горщиків) і розкидати поміж ними плитки для ходіння. Задача – видушити бур’ян у природній спосіб, без хімікатів, бо ми уже пробували трояндовий чай – і це смачно. Аби душити його мульчею, треба зривати досить великий шар землі. А ось на це у мене наснаги точно немає.

далі у мене оточений горщиками із помідорами, перцем і баклажанами румбамбар (це аж так його поколотило градом):

під румбамбаром ховається редька, справжня! Дуже її люблю, то дуже сподіваюся, що щось там усе-таки виросте.

а ще далі – друга овочева грядка:

помідори та перчик у ній потихеньку відживають. Навіть базилік ожив. Ще висадила у цю грядку римську (“аптечну”) ромашку, яка чудом пережила весну, та накидала насіння укропу, петрушки та, по-моєму, чорнобривців.

у лівому нижньому куточку на цьому фото уже видно краєчок “трояндарію”:

тут у мене сім сортових троянд, наша европейська сиза і місцева (Rosa woodsii) шипшини. Якось так сталося, зовсім не заплановано, що у цей трояндарій висадила самі рожеві квіти. У квітнику навіть помаранчова є (чи то поки – має бути). А тут тільки такі. Дивуюся.

у куточку поміж двома трояндами намагаються рости кулінарні травки: шавлія, майоран, орегано, тим’ян (цьому – найгірше, точний засох під час злив, цьогорічних на ладан дихає).

басейн, обведений чорним гумовим контуром, – галявинка із тисячелисником. Траву повидирала (довелося кликати Гермеса допомагати, бо ще й це самотужки розчищати я цієї “весни” не подужала), квіти розсадила – розкидала по галявинці. Підсадила ще одну рослинку синьої волошки та повидирала із кам’яної річки місцеву череду (plains coreopsis, Coreopsis tinctoria) – і теж туди напхала: раптом переживе таке видирання та розсіється не у камінні, а на офіційно відведеній для лукових квітів галявинці.

місцеву шипшину мучу у горщиках: розростається як скажена. Вона мені мститься тим, що не квітне.

хоча цього року ось ця, прихована карликовим бузком, усе-такі кілька квіточок виростила:

виклала це фото у фб-спільноту, присвячену колорадським ендемікам, – вона уже більше шестидесяти вподобайок назбирала!

біля бузку та шипшин поставили високі грядки:

у них напхала усякого “зеленого”: кілька сортів салату, трохи редиски, знову ж – петрушку з укропом, кейл, кольрабі. І ще настурції, для кольору, але його поки немає (от-от розквітне). Квіточки на ґратці – це місячна редька, яка чомусь під час злив вирішила, що варто сили вкладати не у коріння, а у квіт. Я вирішила їх залишити: таке самосіяння мене цілком влаштовує.

а останнє, що у мене є, і тішить мене з минулого року, – це сунична галявинка. І виросла, і розрослася, і сунички обіцяє:

ой. Не все. Ще є таке:

росте на ґанку!

пишу цей допис уже годину. Згортаюся – йду про свій садочок піклуватися: кого поливати, кому добрива давати.

пс. Трохи не забула. Ось же орлики Rocky Mountain columbine: