улітку, під час відпустки, та восени, як уже здала на вичитку переклад, виділила собі час посидіти над прикрасами. Я у цей процес провалююся повністю, навіть за часом перестаю стежити, і це дуже відрізняється від того, як я вишиваю чи плету. Не знаю, поки чому, але уже знаю, що у день, коли я сіла за намистини, я не зроблю більше нічого.

перше наче дуже простеньке, але комбінувала я цю підвіску (полив’яна кераміка) із різними штуками дуже довго. Підвіска лежала у мене багато років, мені здається, ще й Лади не було, як я її купила. До речі, англійською кераміка/гончарні вироби звучить дуже цікаво: “stoneware” або “earthenware”. Чомусь мені дуже подобаються ці слова, дуже вони пасують гончарним виробам.

це намисто з кульчиками робилося під Самайн. Саме попросилося у життя. Довелося помудрувати над тим, як у центрі з’єднати намистини у трикутник – Гермес допомагав знайти рішення.

у третьому випадку, підозрюю, усе зрозуміло й так 🙂
на шиї має дуже делікатний вигляд, скоріше натяком, аніж просто в очі.

а це одне й те саме намисто, але із різними кульчиками.

що із такою кількістю прикрас робити, й досі не знаю. Висять поки всі, окрім останного: хоч воно мені й подобається, дуже, але носити його не хочеться зовсім.