вихідні так швидко закінчуються – не встигаю озирнутися. Вдих-видих – і вже немає. Не встигаю навіть сісти подумати, що хочеться далі робити, поки плед підвис. Перечитувала свій перелік ідей – ніщо зараз не чіпляє. Керсетка та сорочка дуже багато зусить вимагають, багато навичок, яких у мене немає, а на вдумливе вивчення нового немає часу. Перебирала набори для вишивки хрестиком – нічого не хочеться. Кілька взяла, розпакувала – і відклала.

підвиснувши у цьому рукодільному чистиліщі, вирішила переробити пелену до минулорічного светрика Mothed, бо вона мені ще тоді не сподобалася: і довгувато, і якось стягнено, і не в стилі светру. Розплела, вкоротила – закінчила і-кордом. Наче значно краще. Тільки помітила, що пряжа позакочувалася, наче й вдягала його лише кілька разів, а вже весь виворіт полотна дрібними галками взявся.

а ще потихеньку займаюся за підручником з малювання. Увесь рік перебирала бібліотечні книжки, аж тепер знайшла таку, що у ній послідовно і зрозуміло для мене, дуже дрібненькими кроками пояснюється процес малювання: Mark Kistler, You Can Draw in 30 Days. Щодня, як він просить, у мене виділяти час не виходить. Це така моя специфіка: я не можу нічим день у день займатися, виділивши на це певний час, не витримую таких рамок. Тому кожного вечора перевіряю, чи можу/хочу сьогодні сісти помалювати, чи ні. Отак потихеньку до 4 урока дісталася. Оцініть! Я собою дуже задоволена!